Share This Article
Навколо озера Роопкунд в індійських Гімалаях розкидано кілька сотень людських скелетів. Саме завдяки цьому факту водойма, диаметром близько сорока метрів, отримала назву «Озеро скелетів». Місцеві перекази згадують про давню групу людей, що потрапила до гірської місцини та загинула тут. Однак аналіз віку та геномів людських кісток показує те, що важко пояснити: померлих розділяли 1000 років і всі вони мали різне етнічне походження.
Розташоване на висоті 5029 метрів над рівнем моря, озеро Роопкунд є найвищим за будь-яке на плато на території індійского штату Уттаракханд, тому дістатися до нього не легко. Однак комплексна експедиція науковців з декількох університетів все ж зробила це та відібрала зразки геномної ДНК з окремих кісток Роопкунда. Дослідники виявили рештки людей, що відносяться до трьох різних етнічних груп.
Як і очікувалося, 23 зразки належали мешканцям Південної Азії, але ДНК 14 зразків походило зі східного Середземномор’я, швидше за все, грецьких островів. Одна людина була з Південно-Східній Азії.
Радіовуглецеве датування показало, що місцеві жителі померли близько 800 року, тоді як “гості” приставилися набагато пізніше, ймовірно, близько 1800 року. Ще більш дивним є те, що одна з груп людей, схоже, прибула з різних частин Індії, та те, що її розділяли принаймні два століття між найстаршими та наймолодшими представниками спільноти.
«Завдяки використанню біомолекулярних аналізів, таких як аналіз стародавньої ДНК, реконструкція дієти за стабільними ізотопами та радіовуглецеве датування, ми виявили, що історія озера Роопкунд складніша, ніж ми коли-небудь очікували, і піднімає дивовижне питання про те, як мігранти зі східного Середземномор’я, чиє походження надзвичайно нетипове для сучасного регіону, померли в цьому місці лише кілька сотень років тому», — сказав професор Девід Райх з Гарвардської медичної школи
Висновки, опубліковані в журналі Nature Communications у 2019 році стали першим звітом про успішний збір та аналіз стародавньої ДНК цілого геному в Індії. ДНК рідко добре виживає в жаркому кліматі, і високогірне озеро є одним із небагатьох місць на субконтиненті, достатньо холодним для її збереження.
Результати дослівджень були настільки неймовірними, що доктор Райх і співавтори перевіряли ізотопи кісток декілька разів, щоби дійти висновків щодо великих варіацій у раціоні харчування та місцях походження людей.
Деякі з місцевих легенд розповідають, що колись давно, король та королева, разом із світою, подорожували до святилища горної богині Нанди Деві, були уражені її гнівом та загинули на березі озера під час урагану та граду. Дійсно, деякі черепи, знайдені у цьому місці, мають пошкодження, що відповідають ударам величезного граду диаметром до 7 см. Майже половина із загиблих були жінками. Науковці вважають, що більшість із загиблих були паломниками культу Nanda Devi та направлялися на свято Nanda Devi Raj Jat, але поки не можуть пояснити як сюди потрапили люди із грецьких островів на початку ХІХ сторічча.